Веселі старти / Private banking

Український ринок фінансових послуг для приватних осіб жорстко сегментований. Маючи в кишені до $1 тис. можна відправитися лише в банк і парочку інвестфондів, більше $10 тис. - на фондової ринок. Вкладник, який володіє сумою від $100 тис., може претендувати на персональний план вкладень у будь-які інструменти, які його цікавлять, - від депозитів та акцій до колекцій рідкісних вин. Чим солідніше заощадження, тим ширше коло можливостей.

Банківський фастфуд

Дрібним інвесторам (до $2 тис.) на українському фінансовому ринку розраховувати практично немає на що. Вітчизняні банки, активно рекламуючи різноманітні нібито доступні послуги (наприклад, фінансові супермаркети) насправді пропонують дрібним роздрібним клієнтам лише депозити. «Дрібних» там взагалі не дуже люблять, приклад найвищої лояльності банківського клерка - роз'яснення депозитних відмінностей. Вірний спосіб викликати у клерка роздратування - поставити запитання про оптимальну валюту для депозиту. Дивно, але і невеликі банки, які, здавалося б, повинні дорожити кожним клієнтом, не відстають від своїх системних побратимів.

Поодинокі винятки - Укрсиббанк, що відкрив декілька інвестиційних фондів і компанію з управління активами та банк «Універсальний», що створив інвестфонд разом з КУА «Росан-Капітал».

Втім, деякий вибір у дрібного вкладника є. Поряд зі стандартними депозитами (у гривні, доларі, євро) дрібним інвесторам доступні ще й металеві. Такий вид вкладів активно просувають Аваль, Надра, Брокбізнесбанк. Принципова відмінність металевих (як правило, вкладники обирають золото) вкладів від стандартних у тому, що доход складається із двох частин: фіксованої процентної ставки і подорожчання злитка. В основному банки приймають на депозит золоті злитки сумарною вагою не менше 50 г, тобто мінімальна сума вкладу повинна становити біля $950-1000. Але вибирати краще великі злитки (від 50 г) - грам стограмового злитка обійдеться покупцеві дешевше грама десятиграмового, та і дорожчають великі злитки швидше.

Ще один спосіб розпорядитися невеликими заощадженнями - широко рекламований ринок Forex (гра на зниженні/підвищенні валютних курсів). Правда, грати дрібному інвестору доведеться самостійно - досвідченого брокера управління сумою в $500-1000 навряд чи зацікавить. Вхідних бар'єрів на цей ринок, по суті, немає - щоб приступити до самостійної гри, необхідний лише гарантійний внесок у розмірі $200. Втім, у цього інструмента чимало недоліків: високий ризик втрати вкладених коштів (особливо для новачків), витрати на відкриття та обслуговування поточного рахунку і, звичайно, необхідність виплачувати прибутковий податок.

Дрібні фондові витівки

На перший погляд, навіть дрібний вкладник має шанс примножити кошти, звернувшись до компанії з управління активами. В Україні є декілька інвестфондів з мінімальним порогом входження (номінальна вартість одного сертифіката/акції - від 10 до 1000 грн.) - фонд Класичний (компанія «Кінто»), Парекс український збалансований фонд, Парекс фонд українських облігацій (Парекс Ессет Менеджмент), Преміум-Фонд Збалансований (Сократ) і Стабільний доход (Укрсиб Ессет Менеджмент). Але невеликі вкладення в інвестфонди себе практично не виправдовують. Значну частину доходів вкладників з'їдають різноманітні комісійні - на відкриття та обслуговування поточного рахунку та рахунку в цінних паперах, агентські комісійні, а також прибутковий податок. Саме тому, зазначають у Кінто, все рідше у фонд Класичний інвестори приходять із необхідним мінімумом (1 тис. грн.), найчастіше сума входження становить від 5 тис. до 10 тис. грн.

Теоретично, маючи декілька сотень доларів можна стати власником невеликого пакета акцій компанії, що котирується на вітчизняному фондовому ринку. Але на практиці знайти продавця дрібного пакета дуже непросто (див. Дрібних немає). До того ж, подібні угоди, за словами директора ТОВ «Кінто Лтд» Сергія Черненко, швидше за все, виявляться нерентабельними. Витрати на їхнє проведення можуть скласти 20-30% від суми, якою володіє вкладник. «Комісійні хороших брокерів не можна назвати низькими. За невеликих сум угод вони, як правило, фіксовані (одна угода може коштувати $40-50). Крім того, проведення угоди купівлі-продажу цінних паперів вимагає додаткових витрат на послуги зберігача цінних паперів та банківські послуги, пов'язані з платежами», - пояснює Черненко. Таким чином, за високих спредів (різниці між котируванням на продаж і котируванням на покупку) і транзакційних витрат, інвестор не залишиться в мінусі лише, якщо акція подорожчає у декілька разів. А такий ріст за окремим папером спрогнозувати складно навіть найдосвідченішому аналітику.

Росія в цьому відношенні далеко попереду України - заробити на акціях там може будь-який студент із мізерним стартовим капіталом. Достатньо зайти в мережу, відкрити рахунок у інтернет-брокера і придбати потрібні акції або паї інвестиційних фондів. «В Україні це неможливо через низьку ліквідність ринку та інфраструктурну відсталість (відсутності онлайн-брокерів)», - пояснює генеральний директор ІК «Конкорд Капітал» Ігор Мазепа. На відсутність умов для повноцінного інтернет-трейдингу скаржиться і Сергій Черненко. «Немає реального електронного документообігу, не створений «ринок заявок» у ПФТС», - констатує спеціаліст.

Спекуляції для середняків

Найширші перспективи заробітку у приватних інвесторів, які володіють сумою більше $2 тис. Можливості вкласти кошти у таких крезів начебто ті ж самі - депозити, інвестфонди, Forex, але є принципові відмінності. По-перше, вкладникам, готовим ризикнути $2-3 тис., доступні закриті інвестфонди, у тому числі високоприбуткові, що спеціалізуються на акціях. По-друге, невеликі банки частенько заманюють таких клієнтів, пропонуючи бонусні відсоток за депозитними вкладами.

По-третє, суму більше $3 тис. готові брати у довірче управління на Forex досвідчені брокери. Нарешті, $5 тис. - сума, якою може зацікавитися невелика інвесткомпанія, що пропонує брокерське обслуговування на ринку цінних паперів.

А от велика інвестиційна компанія з числа лідерів за обсягом торгів у ПФТС зацікавиться клієнтом, коли той буде готовий вкласти не менше $10-15 тис. Саме такий мінімум, за словами Сергія Черненко, здатний забезпечити приватному інвестору реальні заробітки на фондовому ринку. Перспективи роботи із брокером відомої компанії привабливі.

Виявивши недооцінене підприємство (опираючись на власні розрахунки або на аналітичні викладення фахівців інвесткомпанії) або, скажемо, вчасно довідавшись, який банк ось-ось перейде до рук великого західного інвестора, можна заробити до 1000% річних. «Зараз варто звертати увагу на середні компанії з річними продажами у $20-30 млн.

Якщо у такої компанії є більш-менш осмислена стратегія, а фінансові показники стабільно зростають останні декілька років, то пакет її акцій вартістю $10 тис. через декілька років оцінюватиметься у $50 тис. і більше», - розмірковує брокер ІК «Конкорд Капітал» Едуард Мащенко. За його словами, вітчизняний середній клас вже починає дозрівати для таких спекуляцій. Правда, багато хто з числа тих, хто ризикнув довірити свої гроші для гри на біржі, через деякий час припиняють спекуляції - або не вистачає грошей, або азарту. Але пройде півтора-два роки, вважає брокер, - і приватні інвестори будуть дуже активно працювати таким чином.

Верховна Рада вже узаконила право торговців цінними паперами приймати гроші громадян у довірче управління. Раніше таке право мали лише банки, а інвесткомпанії могли залучати в управління гроші громадян тільки через компанії з управління активами. Відповідно до нового Закону «Про цінні папери та фондову біржу» торговці зможуть укладати із громадянами договори довірчого управління на суму не меншу, ніж еквівалент ста мінімальних зарплат (35 тис. грн.).

В Росії в індивідуальне довірче управління можна віддати від $10 тис. В Україні цей поріг набагато вищий, і сама послуга поки не знайшла поширення. Банки її декларують, однак на ділі наявністю довірителів - приватних осіб похвастатися не можуть.

Гальмує розвиток фондових спекуляцій проблемна нормативна база та вже згадана недорозвиненість інфраструктури. «Російські торговці залучають гроші фізичних осіб і за їхнім наказом швидко торгують на РТС. У нас же швидко купити та продати будь-які папери, як кажуть, під замовлення, практично неможливо», - зазначає Едуард Мащенко.

VIP-інвестиції

А от великим інвесторам, готовим довірити банку/інвесткомпанії декілька десятків (а то і сотень) тисяч доларів, український фінансовий ринок надає масу можливостей збільшення капіталу. Наприклад, вільні $20-50 тис. дають право стати VIP-клієнтом невеликого банку і, відповідно, одержати персонального менеджера-консультанта. «У нашому банку одержати статус VIP-клієнта може вкладник, депозит якого не менше 200 тис. грн. або $40-50 тис.», - розповідає Світлана Коротаєва, заступник голови правління Банку регіонального розвитку. Одним зі спеціальних продуктів, що пропонується банком VIP-клієнтам, є овернайт: великі депозити приймаються у святкові та вихідні дні.

Стати VIP-клієнтом або клієнтом private banking (служби персональних банківських послуг) великого банку може власник мінімум $100 тис. Вкладнику з таким обсягом заощаджень банк обов'язково надасть персонального менеджера, який проінформує про всі продукти банку і допоможе скласти індивідуальний план вкладень. Загальне правило банку при роботі з «грошовим» клієнтом - надання пільгових тарифів на класичні банківські послуги.

Клієнтам private banking доступні всі види інвестиційних послуг: придбання цінних паперів, довірче управління, індивідуальні інвестфонди, інвестиції в нерухомість. Крім того, VIP-клієнтам сприяють при інвестуванні в коштовності, антикваріат і рідкісні вина, а також надають інші нові для українського ринку послуги - обслуговування сімейного бюджету, тест-драйв автомобілів класу «люкс», організація ділових поїздок. Стараються банкіри неспроста: за словами Олексія Александрова, директора служби персональних банківських послуг УкрСиббанку, один клієнт бізнесу private banking за кількістю споживаних банківських продуктів рівноцінний 200-250 роздрібним клієнтам. Є за що боротися.

Тим не менш private banking по-українськи має свої особливості. Представники найбільш забезпеченого стану, за визнанням самих банкірів та інвестиційників, прагнуть швидше зберегти капітал, ніж його примножити. Великий вітчизняний вкладник вкрай консервативний: клієнти private banking беруть споживчі та іпотечні кредити (що зовсім не характерно для західних мільйонерів), утримуються від інвестицій у будь-що крім депозитів та інвестфондів (західні персональні банкіри зайняті в основному пошуком недооцінених цінних паперів для своїх клієнтів) і не довіряють банкірам податкове планування. Втім, Оксана Шеремета, заступник директора департаменту по роботі з приватними VIP-клієнтами банку «Надра», прогнозує, що довірче управління капіталом буде однією із найбільш затребуваних послуг. «По-перше, рівень доходу за депозитними вкладами має тенденцію знижуватися з року в рік. По-друге, клієнти бажають точно знати, що банк робитиме з їхніми коштами і обирати строки розміщення коштів та рівня прибутковості на даний період», - розповідає Оксана Шеремета.

Формувати індивідуальні інвестиційні портфелі готові також інвесткомпанії. Їхні послуги мільйонерами затребувані більше, ніж аналогічні послуги банків (позначається фактор особистих знайомств і довіри до професійного чуття конкретних менеджерів). Правда, і вимоги до обсягів інвестицій у великій компанії можуть бути вищими - від $200 тис. «Середній обсяг портфелів по нашій компанії - $500 тис. Послуга затребувана, але таких клієнтів небагато», - говорить Ігор Мазепа.

Навпаки, середній клас, проявляє зацікавленість у фондовому ринку, бере активну участь в інвестфондах, незважаючи на те, що високий поріг входження на ринок і недорозвиненість інфраструктури роблять гру доступною небагатьом. Але через декілька років ситуація обіцяє кардинально змінитися. У будь-якому разі, перший крок - прийняття Закону «Про цінні папери та фондову біржу» - вже зроблений.

Досвід

Вибору.net

Вітчизняним вкладникам доступно набагато менше інвестиційних інструментів, ніж європейцям і навіть росіянам. Останні, приміром, зараз можуть грати на курсах акцій (у тому числі, у мережі інтернет), вкладати в інвестфонди, хедж-фонді та загальні фонди банківського управління. Хедж-фонди відрізняються від звичайних інвестфондів тим, що не зобов'язані слідувати інвестиційній декларації (тобто вкладати, наприклад, строго 40% коштів - в акції, а 60% - в облігації) і можуть інвестувати гроші вкладників у що завгодно.

Наприклад, російські хедж-фонди заробляють на різниці між цінами на акції та ADR. А в Європі популярністю користуються інвестиційні та хедж-фонди, що спеціалізуються на паперах ринків, що розвиваються. Однак поріг входження в хедж-фонд набагато вищий, ніж в інвестфонд - мінімум, $1 млн.

Незважаючи на те, що українським інвестфондам законодавчо дозволено інвестувати в закордонні активи, на практиці вони цього зробити не можуть, тому що максимальний строк угоди щодо придбання акцій іноземних компаній - три дні, а одержання ліцензії НБУ на покупку закордонних активів займає до 30 днів. Вітчизняним приватним інвесторам закони і зовсім забороняють вкладати кошти у закордонні активи. Російські громадяни, до речі, можуть без проблем інвестувати за кордон до $50 тис.

Крім того, вкладники з розвинених країн дуже охоче передають гроші у довірче управління. В Росії цей інструмент останнім часом також набуває популярності - так звані загальні фонди банківського управління стають серйозним конкурентом ПІФам.

Депозитні продукти закордонних банків також набагато різноманітніші. Зростає популярність депозитів з мінімальною процентною ставкою, але з додатковими можливостями заробітку. Наприклад, якщо курс євро до долара виросте на передбачений депозитом розмір, то вкладник одержить підвищений доход, пропорційний цьому росту.

Експертиза

$100 тис. на кредит

Олексій АЛЕКСАНДРОВ, директор служби персональних банківських послуг УкрСиббанку

- Для великих клієнтів, готових віддати в управління від $100 тис., зберегти капітал важливіше, ніж його примножити. Такі вкладники не женуться за підвищеною прибутковістю, надаючи перевагу, по-перше, іноземній валюті (менші ризики), по-друге, розміщенню коштів на депозитах (більший консерватизм).

У фонди, що керуються КУА, наші клієнти вкладають скромні суми - поки вони тестують цей фінансовий інструмент. Із запитом щодо покупки цінних паперів звертаються рідко. Досить стримано ставляться і до інвестування в нерухомість, що будується. Клієнтам, що цікавляться рідкісними винами або антикваріатом, ми можемо порадити перевірені компанії. Але цей ринок, ще не врегульований, тому рекомендувати інвестування в колекції досить складно.

До речі, наші клієнти користуються овердрафтом - беруть кредити на споживчі потреби, покупку автомобілів та житла. У цьому їхня основна відмінність від західних клієнтів служби private banking, які налаштовані скоріше вкладати кошти, ніж витрачати. На Заході private banking більш орієнтований на ринок цінних паперів, пенсійні фонди, податкове та фінансове планування, фідуціарні послуги. В Україні все це поки тільки починає формуватися.

Дрібних немає

Ігор Мазепа, генеральний директор ІК «Конкорд Капітал»

- Щоб не прогоріти на ринку цінних паперів, бажано сформувати хоч який-небудь портфель, тобто вкладати гроші в різні активи. Причому в кожен вид можливих активів потрібно інвестувати мінімум 5-10 тис. грн. - при менших сумах транзакційні витрати будуть надто високими.

Втім, пакет акцій на таку суму знайти нелегко. Дрібні пакети тримають у себе для підтримки ліквідності лише декілька інвесткомпаній. І навіть маючи у своєму розпорядженні такий пакет, інвесткомпанія тричі подумає - чи варто продавати його дрібному клієнту.

Компанії, як правило, працюють із професійними інвесторами, здатними придбати цінні папери мінімум на $10 тис. Середній обсяг угод на одного клієнта нашої компанії - $500 тис. Робота з дрібними клієнтами вигідна компанії, лише коли річний обсяг угод обчислюється сотнями. За нинішнього стану фондового ринку та інвестиційній культурі це нереально.

В цілому, до нас приходять три категорії клієнтів. Перші точно знають, у які папери хочуть вкласти кошти. Другі просять запропонувати і порадити, куди саме вкласти, але остаточне рішення про купівлю/продаж активів приймають самостійно. Треті приносять гроші, оговорюють бажану прибутковість та ризик і довіряють нам формування портфеля. Прибутковість портфеля залежить від його ризиковості і може скласти від -30 до 200% річних. Рік тому сформували одному клієнту низькоризикований портфель на $700 тис. Зараз цей портфель коштує близько $950 тис.

Наталія ЗАДЕРЕЙ

Український діловий щотижневик "Контракти" / № 15 від 10-04-2006