Із чого починають збирати антикваріат / Private banking
Ще 20 років тому російські, а тоді радянські, люди не задавалися питанням, куди дівати гроші. Не тому що було багато можливостей і варіантів, просто грошей ні в кого не було. 10 років потому - гроші з'явилися, а разом з ними і дорогі машини, квартири та модний одяг. І нарешті стали приділяти увагу тому, що є вічним - антикваріату.
За настільки короткий, за світовими мірками, строк російське колекціонування предметів старовини та витворів мистецтва встигло пройти декілька етапів.
Моду на корпоративні колекції, більшість із яких були розпродані після низки банківських криз і дефолту 1998 року. Бум інтер’єрного колекціонування: коли головна вимога до картини - щоб вона гармоніювала з килимом і оббивкою дивана.
Серед збирачів зустрічаються люди, які по-справжньому захоплюються цим, і сноби, які бажають виглядати аристократами. Але й ті, і інші вже підходять до покупки витворів мистецтва не як до примхи, що розорює, а як до ще одного виду бізнесу. Купуючи нову річ, прикидають, скільки вона коштуватиме через 5-10 років. І чи повернуть вони свої гроші, якщо у важку годину доведеться продати колекцію.
За всіма параметрами - антикваріат не найгірший бізнес. Ціни на витвори мистецтва зростають у середньому на 15-20% на рік (поклавши гроші в банк під відсотки, ви стільки не отримаєте).
Цікаво те, що до появи російського ринку антикваріату, російські картини і взагалі творчість "російських геніїв" оцінювалося у декілька разів нижче їхніх французьких та англійських колег. З появою вітчизняних конкурентноздатних покупців ситуація докорінно змінилася. У Лондоні в листопаді-грудні 2004 року на торгах аукціонних домів Sotheby's і Christie's картина Айвазовського "Вид на Ісаакієвський собор у морозний день" була куплена за 2 115 470 доларів.
Однак, як це прийнято в Росії, великі гроші - великі ризики. Тому майже всі картини такого рівня продаються через посередників і анонімно. Та й взагалі угоди з антикваріатом, як правило, проходять за схемою: я тобі гроші - ти мені картину. Ніякої експертизи, достатньо підпису на полотні. А звідси і багато проблем, коли оригінал Шишкіна виявляється погано зробленою копією, а обманутий "вкладник" губить не один мільйон доларів.
Як же не ускочити у клопіт, купивши підробку, і при цьому "не світити" великими сумами? Висновок простий: перш ніж взагалі замислюватися про інвестування грошей в антикваріат, слід навчитися "грамотно" поводитися в цьому секторі. Необхідно зрозуміти, що коло антикварів і колекціонерів складося не вчора. Це дуже специфічний і корпоративно замкнутий у собі світ, що може не захотіти, що цілком природно, або навіть не потерпіти "стороннього вторгнення".
"Тому, насамперед, треба розібратися в російському законодавстві", - радить юрист Леонід Морозов.
Пильна увага держави до антикварного ринку виразилася у прийнятті Федерального закону про зміни в податковому кодексі (№ 127-ФЗ від 2 листопада 2004 року). Із січня 2005 року було введене держмито на право вивезення (у тому числі, тимчасового) культурних цінностей, розмір якого визначається наступним чином: на вивезення предметів старше 50 років держмито нараховується в розмірі 10% від їхньої вартості, а у випадку, якщо вік речі становить менш 50 років - у розмірі 5% від її вартості. Вік культурних цінностей визначається експертами-уповноваженими, які працюють у Росохоронкультурі.
Наступний етап - треба визначитися в предметі інтересу: монети, ікони, живопис, графіка, який-небудь інший конкретний напрямок у мистецтві. І одразу починати цілеспрямоване відвідування заходів, що відповідають вашому інтересу: галерей, виставок, салонів, ярмарків. Не варто купувати перше, що впало в око - краще звернутися до експертів. Експертами є провідні музейні спеціалісти. Кожен з них має досвід визначення авторства творів конкретного художника, історичного періоду або стилю.
Зі стартовим капіталом на сьогоднішній день можна визначитися так. Окрім придбання самої речі (речей), проводяться консультації та експертизи. Предмети колекційної або музейної якості коштують чимало. Якщо ви обрали живопис, можна почати з 10 тисяч у.о.
Нижче - предмети сучасного мистецтва або твори маловідомих (невідомих) художників XIX-початку XX століття. Якщо ж ви націлилися на шедеври, то орієнтуйтеся на 50 тисяч у.о. В один предмет вкладати всі кошти не варто. Це як на біржовому ринку: існує прямий ризик прогоріти, вклавши все в акції однієї компанії.
І ще одна немаловажна деталь. Предметів справжнього колекційного рівня, не говорячи вже про музейний, не так вже і багато. І часто буває, що відверті підробки мають експертні висновки – звичайно ж куплені. Навіть маститі професіонали іноді попадаються. Справжні антиквари та колекціонери знають, що найбільш кримінальний "антикварний напрямок" - це живопис та ікони, тому що за них готові платити величезні гроші. На другому місці по значимості стоять раритетні меблі, слідом ідуть порцеляна, скло, срібло.
Можна "напоротися" і на іншу міну - придбати крадений предмет. Будь то річ із приватної колекції або з фондів музею та архіву. Із власниками таких предметів "антикварні відділи" правоохоронних органів, як правило, не церемоняться. Можна прогоріти одразу або, ще гірше, піти по кримінальній справі.
Тому, як би не хотілося, обійшовши всі закони, заплатити менше, завжди потрібно пам'ятати, що скупий платить двічі. І краще ви віддасте декілька сотень у.о. експерту за перевірку, ніж втратите свій статок, і придбаєте глузування друзів і ворогів.
11.11.2005, /Особисті Гроші/